Як виявити некомпетентного фахівця з ментального здоров’я

Що має (і не має) робити спеціаліст?

Часто люди звертаються до фахівців із ментального здоров’я у пригніченому чи навіть загрозливому для життя стані, будучи вразливими. Та навіть у випадку, якщо консультації ви відвідуєте для підвищення загальної якості життя, вплив фахівця може бути дуже значним. Як зрозуміти, що спеціалісту можна довіряти? Що має робити, а що не повинен хороший спеціаліст?

Що варто перевірити перед сеансом?

Найчастіше фахових спеціалістів шукають за рекомендаціями друзів або через інтернет. Та навіть попри рекомендації можна і треба перевіряти:

• освіту фахівця;

• членство в професійних об’єднаннях та асоціаціях;

• метод або терапевтичний напрям, в якому працює психолог / психотерапевт;

• експертизу в темі;

• інформацію про пройдені курси;

• наявність супервізії.

Розберімо всі моменти докладніше.

Якою має бути освіта психолога / психотерапевта / психіатра

Психолог має вищу гуманітарну освіту, переважно за напрямком «Психологія» або медичну за напрямком «Медична психологія» (лікар-психолог). Він вивчає поведінкові й розумові процеси та працює з клієнтами, які не мають розладів. Його спеціалізація — допомога з життєвими кризами, консультування з міжособистісних проблем, питань саморозвитку тощо.

Натомість психотерапевт має вищу гуманітарну (психологічну) або рідше медичну освіту, а також пройшов додаткове обов’язкове навчання з психотерапії в одному або кількох методах (про них детальніше згодом). Він працює з психічними та поведінковими розладами, як-от фобії, ПТСР, компульсивні розлади, залежності, депресії тощо. Психотерапевт має право призначати ліки, лише якщо має медичну освіту, але основний його метод — консультації.

Психіатр обов’язково мусить мати медичну освіту. Він діагностує психічні розлади та хвороби й має право призначати ліки. Хоча це лікар, який зокрема займається медикаментозним лікуванням, він може мати додаткову спеціалізацію психотерапевта в певному методі (післядипломну освіту). 

Що таке післядипломна освіта та чому вона важлива?

Університетська освіта важлива, бо дає теоретичну базу, зокрема про роботу мозку та нервової системи, основи патопсихології та психіатрії тощо. Хороший фахівець має розпізнати симптоми, які потребують, наприклад, медикаментозного лікування та скерувати клієнта до лікаря.

Натомість післядипломні програми вимагають від спеціаліста ґрунтовного опанування навичок, власну терапію і роботу під наставництвом.

Специфіка післядипломної освіти може відрізнятися від сфери роботи фахівця. Наприклад, за багатьма міжнародними нормами психологи опановують навчання в доказових методах психотерапії чи психологічних інтервенцій.

Це вже здобуття додаткових практичних і теоретичних навичок, проходження власного досвіду психотерапії, перші консультації та робота під супервізією (професійним наставництвом).

Як правило, таке навчання проводиться від 1 до 5 років професійними об’єднаннями в Україні, які належать до певного наукового методу та школи. Науковими серед них є такі: психодинамічні напрямки, психоаналіз, гештальт, клієнт-центрована, юнгіанська аналітична психологія, індивідуальна адлеріанська, структурний аналіз Лакана, транзактний аналіз, сфокусована на переносі терапія, наративний метод, екзистенційна логотерапія, EMDR, КПТ третьої хвилі.

Важливо розуміти, що якщо ваш фахівець говорить про езотерику, магію, чари чи нетрадиційну медицину — це не доказові, не наукові методи, а шарлатанство. Тримайтеся від такого спеціаліста якомога далі. Також зверніть увагу, якщо в профілі фахівця вказані курси з НЛП, таро, астральних сновидінь, системних констеляцій за Хеллінгером, біоенергетики, діанетики тощо. Хороший фахівець не хизуватиметься таким «навчанням».

Ви можете сміливо запитати фахівця про диплом державного зразка (бажано рівня вищої освіти бакалавр та магістр), а також попросити документи про додаткову освіту в конкретному методі психотерапії чи підході. Усі українські дипломи, видані після 2000 року, відображаються в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (ЄДЕБО).

Членство в професійній асоціації та супервізія

Загалом, постійне навчання — це атрибут хороших фахівців із ментального здоров’я. Хоча психологи та психотерапевти можуть використовувати різні підходи, наприклад, гештальт та КПТ для різних ситуацій, переважна більшість із них асоціюють себе з певним методом та є членами профільних спільнот. Це ще одна ознака професійності, коли колегу визнають інші фахівці й він працює в межах етики та методів спільноти.

Якщо ж ви хочете перевірити післядипломне навчання спеціаліста, скажімо, чи навчався він травматерапії, — зверніться в Асоціацію чи установу, яка проводила навчання.

Ще одна важлива річ, яку варто перевірити перед терапією, — запитати чи проходив обраний спеціаліст власну терапію, в якому напрямку і в який термін. Проходження власної терапії спеціалістом — один із головних етапів, що робить його послуги справді професійними. Розвиток інтроспекції звільняє від необхідності проєктувати свої травми на клієнтів.

Окрім власної терапії психотерапевт також повинен мати супервізію — регулярні зустрічі з іншим фахівцем для обговорення професійних питань.

Чого НЕ робить хороший спеціаліст

1. Не дає прямих порад. Якщо фахівець дає поради, значить він вважає, що знає ситуацію краще за вас. Це дуже небезпечно, адже в цьому випадку він надаватиме вам свої суб’єктивні установки та погляди, тоді як його завдання полягає рівно у зворотному — звільнити вас від них.

2. Не дає обіцянок. Психотерапія, психологічне консультування та психіатрична допомога подібні до будь-якого іншого лікування — тут не може бути жодних гарантій та дорожніх карт. Не можна гарантувати результат за десять зустрічей чи в конкретні терміни.

3. Не засуджує, не соромить, не знецінює (і взагалі не висловлює свою думку щодо будь-яких подій у вашому житті).

4. Не тримає вас за руку, не обіймає, не гладить по голові, не цілує в щоку на прощання.

Тут є нюанси. У класичній психоаналітичній традиції тілесний контакт між психотерапевтом і пацієнтом виключений — хоча б тому, що емоційна насиченість їхніх стосунків може бути досить високою. Однак деякі фахівці вважають нормальним привітатися з пацієнтом за руку або поплескати його по плечу. Але якщо терапевт починає обіймати вас або цілувати на прощання — це привід задуматися над його професіоналізмом. Звичайно, усе вищесказане не стосується тілесно-орієнтованої психотерапії. Там дотики присутні, але це основа методу.