Повернення з фронту: як прийняти рідну людину «іншою»
Повернути комунікацію
Війна змінює кожного з нас. Щоправда, для тих, хто був на фронті, і тих, хто чекав у тилу, цей досвід дуже відрізняється. Саме через це, навіть після повернення ветерана чи ветеранки додому, у родинах нерідко виникають конфлікти. Розповідаємо, що допоможе нормалізувати стосунки в родині після возз'єднання.
Чому виникають конфлікти у родинах військовослужбовців
Насамперед важливо розуміти, що досвід бойових дій глибоко впливає на поведінку та психоемоційний стан людини. Тривала участь у бойових діях знижує рівень емпатії та загострює екзистенційні питання — те, що раніше надавало сенсу життя, може знецінитися, а проблеми, які в мирному житті ігнорувались, стають нестерпними.
Однак тривала розлука впливає на обох партнерів. Приміром, дружина військовослужбовця під час відсутності чоловіка теж переосмислювала своє життя, пристосовуючись до нових реалій. Тому після возз’єднання родини можна говорити про зустріч двох нових людей зі спільним минулим.
Очевидно, що у цьому стані емоційне виснаження та напруженість нерідко призводять до проблем у комунікації. У врівноваженому чи ресурсному стані людина здатна спокійно реагувати на побутові конфлікти. У протилежному випадку будь-який тригер викликатиме роздратування.
Супутніми факторами можуть стати попередні проблеми у стосунках, а також неправильні очікування. Наприклад, під час перебування у небезпеці людина сподівається, що після повернення ситуація зміниться на краще. Родина ж, переживаючи власний травматичний досвід, очікує не лише на повернення його / її, а й на певні зміни в повсякденному житті — мовляв, повернеться і виконуватиме попередні або й нові обов’язки. Утім, ветеран / ветеранка передусім очікує на повернення до цивільного життя.
Як може змінитись поведінка ветерана / ветеранки після повернення додому
Родина відіграє ключову роль у процесі соціалізації після повернення військових з фронту. Якщо людина відчуває підтримку, адаптація проходить легше, тоді як нерозуміння може ускладнити цей шлях. Важливо зрозуміти, що миттєво повернутись до мирного життя не вдасться, а поведінка ветерана / ветеранки може змінитися. Серед таких змін:
фізичні: проблеми зі сном (безсоння, нічні жахіття), неконтрольовані реакції на згадки про воєнні події (тахікардія, проблеми з диханням, тремор), розлади травлення (відсутність апетиту або переїдання), головний біль.
поведінкові: проблеми з пам’яттю, гостра реакція на гучні звуки, порушення концентрації уваги, уникнення людей, зловживання алкоголем чи наркотичними речовинами (з метою розслабитися), постійна настороженість.
емоційні: перепади настрою, нав’язливі думки про пережиті події та їх емоційне переживання, дратівливість та спалахи гніву, які не піддаються контролю, неможливість відчувати позитивні емоції.
Такі реакції зазвичай тривають до місяця. Довша тривалість може свідчити про наявність ПТСР. У такому разі необхідно звернутися до фахівця з ментального здоров’я (психолога, психотерапевта, психіатра).
Як допомогти ветеранам адаптуватися до мирного життя
Насамперед важливо прийняти та усвідомити, що людина, яка повернулася з фронту, змінилася, і цей досвід залишиться з нею назавжди. Завдання родини — зробити так, щоб він став лише частиною життя.
Не намагайтеся прискорити події, а навпаки дайте рідній людині час для адаптації.
Старайтеся уникати гучних звуків, не гримайте дверима, особливо вночі. Не робіть різких рухів.
Варто усвідомити, що у людини з бойовим досвідом може змінитися система цінностей, а більшість речей із цивільного життя втрачають цінність.
Не обмежуйте спілкування з бойовими побратимами. Це дуже важливо для бійців, особливо у перші місяці після війни. Це середовище, де ветерани знаходять розуміння і можуть вільно говорити про те, що вони пережили.
Не знецінюйте їхній досвід. Людям, які повернулися з війни, потрібен різний час, щоб відновитися й повернутися до мирного життя.
З повагою ставтеся до особистих кордонів ветерана / ветеранки й не забувайте окреслювати свої.
Проявляйте терпіння, повагу та будьте спокійними. У сім’ї повинна панувати довірлива атмосфера.
Пам'ятайте, що замкнутість людини після повернення — це не обов'язково зміна почуттів чи байдужість до вас, а, ймовірно, відображення попереднього способу реагування на стрес чи труднощі.
Головним критерієм психологічної роботи з ветераном / ветеранкою є його / її власна готовність.
Як налагодити комунікацію між партнерами після повернення з війни
Під час бойових дій побратими стали найближчими людьми для ветерана / ветеранки. Саме з ними вони переживали екзистенційно важливі моменти, тоді як партнер / партнерка продовжували жити мирним життям, хоч і з урахуванням випробувань воєнного часу. Це може роз’єднувати та створювати велику прірву в їхніх переживаннях і досвіді.
Зі свого боку, військовослужбовці також мають усвідомлювати, що їхні родини теж пройшли процес адаптації до життя без нього / неї. Усі обов'язки, які він / вона раніше виконували, тепер перекладаються на партнерів та близьких.
Для відновлення контакту потрібне якісне спілкування. Іноді рідні не можуть повністю зрозуміти, що пережила близька людина на війні. Якщо вона не готова говорити, не треба тиснути. Водночас не перебивайте, навіть якщо ви чули цю історію вже багато разів. Не вимагайте детальних розповідей про все пережите — це може викликати травматичні спогади. Почніть із нейтральних тем, а з часом, можливо, людина захоче поділитися з вами важкими й болісними спогадами. Більше рекомендацій для коректної комунікації з людьми, які мають бойовий досвід, ви знайдете у спеціальному розділі «Довідника безбар'єрності».
Чому ветеран / ветеранка хоче повернутися в армію
Доволі типовою реакцією після повернення з фронту може бути прагнення знову потрапити в зону бойових дій. Це пояснюється тим, що під час війни у бійців рівень адреналіну постійно підвищений. У мирному житті гормональний рівень різко падає, що викликає відчуття порожнечі й відсутності сенсу.
Ще одна причина — ідеологічні мотиви: відстояти свою землю, допомогти побратимам тощо. Повернувшись із фронту, ветерани / ветеранки часто відчувають дезорієнтацію, не розуміють свого призначення, а старі обов’язки можуть виглядати дріб’язковими. У такому випадку корисно дотримуватися таких порад:
Дайте людині час відпочити й побути наодинці.
Обговоріть домашні обов’язки: поділіть їх заново. Покажіть готовність до співпраці й підтримки.
Заохочуйте до виконання домашніх обов’язків і допомагайте у цьому. Робіть більшість справ разом, залучайте дітей (якщо вони є).
Не вимагайте взяти на себе обов’язки або відмовитися від них.
Не критикуйте партнера / партнерку, якщо йому / їй важко впоратися з побутовими завданнями.
Знайдіть нову спільну ресурсну справу: спорт, прогулянки, хобі тощо.
Алкоголь, наркотики, сімейне насильство: що робити
Нашому суспільству потрібне чітке розуміння того, що переживають і відчувають люди, які пройшли війну. Якщо ви помітили, що близька людина схильна до небезпечної поведінки, важливо звернути на це увагу.
Однією з найпоширеніших проблем є зловживання алкоголем та наркотичними речовинами. Це часто стає простим і доступним способом зняти стрес, до якого вдаються люди, що пройшли виклики війни.
Для того, щоб допомогти людині подолати залежність, варто звернутися по допомогу до спеціалістів, а ще залучити значущих для неї людей. У випадку з військовими це можуть бути побратими або посестри. Добре, якщо вони поговорять з людиною щодо її залежності та наполягатимуть на лікуванні. Однак найважливіше у боротьбі із залежністю — знайти свою мотивацію припинити вживати.
Якщо ви бажаєте підтримати ветерана / ветеранку, не приносьте алкоголь та наркотики у дім, не вживайте разом та шукайте інші способи розслаблення.
У випадку сімейного насильства та конфліктів не варто відповідати агресією на агресію, але й не можна замовчувати проблему, адже ніхто не має права чинити насильство над іншою людиною.
Якщо агресивний стан близької людини переходить до насильства, зокрема неконтрольованого, це може становити загрозу для життя і здоров’я членів сім’ї. Така поведінка часто є наслідком психічних змін і потребує лікарського втручання.
Якщо ви відчуваєте загрозу, слід знайти безпечне місце та звернутися по допомогу до профільних організацій. Ви можете зателефонувати на національну гарячу лінію з протидії домашньому насиллю за номером 15-47 або на гарячу лінію для учасників війни та їхніх родичів за номером 0 800 501 212. Потрібно буде описати ситуацію, а спеціалісти скоординують ваші подальші кроки. Юридичну допомогу можна отримати у контакт-центрі системи безоплатної правової допомоги за номером 0 800 213 103.
Дізнайтеся більше — в освітньому серіалі «Люди з досвідом війни. Гідність. Взаємодія»
Серіал допоможе зрозуміти, як правильно спілкуватися та взаємодіяти з ветеранами / ветеранками, а також чинними військовими.
Протягом 11 серій ви дізнаєтесь, як коректно комунікувати в родині, колі друзів чи просто в магазині, парку або публічному місці, а також навчитесь вирізняти людину з бойовим досвідом, її стани та реакції.
Найкращі українські експерти нададуть рекомендації, як допомогти ветеранам і військовим звернутись по психологічну допомогу. Люди з бойовим досвідом відверто поділяться своїми переживаннями про полон, життя з інвалідністю, ставлення до чорного гумору та важливість коректної пропозиції допомоги. Ви дізнаєтесь, як ввічливо подякувати за службу, не порушуючи особисті кордони людини. Крім того, серіал містить корисну інформацію для роботодавців і громад, які першими зустрічають захисників і захисниць. Переглядайте серіал тут.