Я відчуваю сором за радість під час війни. Що з цим робити?

Відчувати радість — не означає нехтувати трагедіями інших

Позитивні емоції під час війни можуть видаватися неприйнятними, оскільки її контекст пронизує всю нашу повсякденність. Коли ми переживаємо радість в особистому житті, може виникати внутрішнє відчуття сорому та провини. 

Проте відчувати позитивні емоції не означає нехтувати трагедіями інших чи зневажати їх. Навчитися розуміти свої почуття та працювати з ними — це ключ до підтримки власного психоемоційного стану.

Важливість щасливих моментів

У період війни, коли невизначеність та постійний стрес стають невід'ємною частиною життя, важливо створювати щасливі моменти. Це допомагає триматися та зберігати ментальне здоров’я. Українці часто можуть відчувати провину та безсилля через втрати, страх та тривогу, які принесла війна. Багато людей залучені в активну роботу: волонтерять, збирають допомогу та підтримують інших. Проте відсутність відпочинку може призвести до емоційного вигорання, коли власні ресурси вичерпуються.

Підтримка інших — важлива справа, але власне здоров'я та емоційний стан також мають велике значення. Необхідно відновлювати сили, давати собі час на відпочинок і радість, щоб мати сили далі допомагати іншим. Життя у надзвичайних умовах формує нову реальність, де потрібно вчитися розуміти свої почуття і вміти їх проживати. 

Ось кілька рекомендацій, які можуть допомогти.

1. Дозвольте собі відчувати емоції

Заборона відчувати позитивні емоції може стати причиною стресу та внутрішньої напруги. Тому важливо дозволити собі виражати почуття, незалежно від їх характеру. Співчуття та повага до досвіду інших людей не втратять свого значення через наші позитивні емоції. 

Дозволити собі відчувати емоції — це процес, який може містити кілька кроків:

• Пізнання емоцій. Спробуйте усвідомити та назвати свої почуття. Розуміння того, що саме ви відчуваєте, є першим кроком у їх прийнятті.
• Прийняття емоцій. Дозвольте собі бути з тими почуттями, які маєте, без засудження чи ігнору. Приймайте їх як нормальну частину свого внутрішнього світу.
• Вираження емоцій. Знайдіть способи висловити свої почуття. Це може бути виражено за допомогою письма, малювання, спілкування з друзями або родиною, йоги та медитації, танців, спорту. 
• Розуміння витоків. Спробуйте з'ясувати, що спричинило ті чи інші емоції. Часто розуміння причин може допомогти легше відчувати та реагувати на них.
• Практика моменту присутності. Учіться жити «тут і зараз», фокусуючись на тому, що відбувається у цей момент. 
• Підтримка. Якщо емоції важкі або неприємні, не соромтеся звернутись за підтримкою до професіоналів або близьких людей. Інколи розмова з іншою людиною може бути дуже корисною.
• Баланс. Важливо знайти рівновагу між вираженням емоцій та контролем над ними, щоб вони не впливали на ваше життя.

2. Підтримка

Радість, яку ми ділимо з іншими, допомагає зберегти внутрішню гармонію та спокій. Пошук спільнот, де люди розуміють ваші почуття, має велике значення. В Україні існує багато ініціатив, спрямованих на підтримку емоційних викликів, наприклад, групи для дружин військових. Ці ініціативи різноманітні: вони надають психологічну підтримку, формують навички самооборони та безпеки, а також допомагають у вирішенні побутових або правових питань.

3. Приймайте емоції інших 

Емпатія дозволяє поглянути на світ очима іншої людини, навіть якщо її переживання відрізняються від ваших. Важливо зрозуміти, що реакція кожної людини є відображенням її внутрішнього стану, особливо у стресових та нестабільних умовах. Українське суспільство переживає травматичні події, тож емпатія та чутливість стають основою взаєморозуміння між людьми у часи війни. Досвід людини, що перебувала за кордоном, відрізняється від досвіду військового. Розуміння обставин життя кожної особи, з якою ви спілкуєтеся, має велике значення. Емпатія вимагає свідомих зусиль і відіграє важливу роль у безпечному обміні емоцій та підтримці одне одного в будь-яких життєвих обставинах.

У час війни вороги намагаються не лише захопити території, вони також прагнуть вплинути на наш емоційний стан. Їхня мета — зробити нас слабкими, наляканими і розділеними.

Страх та тривога, які вони прагнуть викликати, стають інструментом для послаблення нашої міцності та віри у свої сили. Війна, крім фізичного впливу, є також психологічним протистоянням.

Відчуття спокою, усвідомлення власних емоцій та спроможність відновлювати свої сили — це те, що визначає нашу готовність до боротьби.